Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП, 1975 р.) було розроблено під егідою Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН).
Вона бере свої витоки у двох попередніх конвенціях ЄЕК ООН: одна – за вантажними автомобілями, а друга – за вантажними автомобільними перевезеннями, які набули чинності 16 червня 1949 року. Ці дві угоди мали тимчасовий характер і охоплювали лише невелику кількість європейських країн.
Однак, що стосується товарів, що прямують транзитом, потрібно було знайти спосіб забезпечення цілісності товару, з метою застосування до них транзитної системи забезпечення сплати митних платежів та податків у вигляді депозиту, гарантії або застави, і для того, щоб до товарів, що імпортуються, митні формальності застосовувалися в пункт призначення, а не на кордонах.
Рішення було знайдено у вигляді використання книжки МДП та допущених на кшталт конструкції транспортних засобів, які мають бути належним чином опечатані.
Попередня угода 1949 року була настільки успішною, що, дотримуючись рекомендацій МСАТ, 17 країн підписали Конвенцію МДП 1959 року, розроблену Комітетом з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН, яка, ввівши звільнення від сплати мит на імпортні транспортні засоби, визначила, печатками та пломбами у допущених на кшталт конструкції транспортних засобах, не повинні піддаватися огляду в дорозі. Сплата відповідних мит та податків відкладалася до прибуття товару до місця призначення. Наразі Конвенція МДП ратифікована 68 сторонами в усьому світі.
Конвенцію МДП було переглянуто у 1975 році з урахуванням нових видів транспорту із застосуванням морських контейнерів, а потім контейнерів для внутрішніх перевезень та знімних кузовів, для полегшення комбінованих залізничних – автодорожніх перевезень.
З моменту набрання чинності 1978 року, Конвенція МДП 1975 року була оновлена 20 разів. Останні поправки набули чинності 12 серпня 2006 року з додаванням Додатка 10 щодо системи електронного контролю за використанням книжок МДП, більше відомої як SafeTIR.