Практика страхування вантажів на умовах Інкотермс

Практично у кожній угоді з товарами потрібне транспортування вантажів. У договорах купівлі-продажу досягаються угоди про умови поставки в товарообігу між продавцем і покупцем, а також про упаковку, фінансування, виготовлення документів, фрахт, несення витрат та ризиків у страхуванні. Якщо всі ці деталі не повинні бути індивідуально зафіксовані в договорі купівлі, то партнери за угодою задля простоти застосовують договірну формулу, яка є звичайною для торгової практики (Trade Term). Таку угоду називають ще застереженням про постачання.

В окремих застереженнях врегульовані деталі, обов’язкові для обох сторін. Існує кілька видів застережень, що відрізняються один від одного, тому покупці та продавці вантажів умовляються про застосування застережень, дія яких їм відома. Якщо учасники договору купівлі-продажу не домовилися про якийсь спосіб (процедуру) постачання, то визначальним для приймання та постачання товарів буде національне законодавство. Інакше складаються взаємини із іноземними партнерами. Оскільки національні торгові звичаї в окремих країнах розрізняються, у судових розглядах між двома сторонами можуть бути використані застереження про постачання, що діють для країни, де знаходиться арбітражний суд.

Якщо партнери за договором купівлі-продажу погодили застосування застереження про постачання, то за цим будуть роздуми про страхування, що залежить від обраного застереження про постачання. Найчастіше використовуються застереження щодо постачання Інкотермс EXW, FOB, CIF та CIP.

За застереженням EXW ризик переходить із продавця на покупця після виготовлення товару на заводі. У такому разі продавець загалом не зацікавлений у страхуванні вантажів, адже покупець уже взяв ризик на себе.

За застереженням про постачання FOB ризик зазвичай переходить із перетином вантажами леєрного огородження судна в порту відвантаження. Таким чином, продавець повинен нести ризик під час попереднього транспортування та можливого зберігання в порту відвантаження.

Визначення про страховий захист містять лише застереження щодо постачання CIF та CIP. Продавець повинен за свій рахунок укласти поліс страхування транспортування вантажів, що передається, у розмірі вартості товару плюс 10 % (очікуваний прибуток). Як правило, за CIF обсяг страхового покриття має відповідати так званому покриттю all risks.

По CIP покупцю та продавцю слід узгодити обсяг покриття страхування на транспорті. Якщо домовленості немає, продавцю доведеться покрити лише звичайні, прийняті у торгівлі ризики страхування на транспорті, які залежать від виду та сприйнятливості вантажів.

Незалежно від того, які застереження про постачання обрані і чи передбачений страховий захист у застереженні, з економічних та правових міркувань партнерам за договором краще домовитися, що один із них страхує все транспортування у світлі майбутнього ризику (від складу до складу).

Якщо укладається договір страхування вантажів, то настає серйозна зміна щодо оцінки ризику. Страхувальнику не доведеться враховувати у своїй діяльності величину, про яку він має невиразне уявлення. Невизначений ризик перетвориться на певну премію.

Досить часто страховики в Україні, як і в усьому світі, використовують англійські умови страхування вантажів.

Ці умови страхування вантажів передбачають три форми покриття, з яких страховик і страхувальник вибирають одну:

• форма покриття А (всі ризики);
• форма покриття В;
• форма покриття С.

Форма покриття А є страхуванням від усіх ризиків. Вона рекомендована для вантажів сприйнятливих (автомобілі) і схильних до ризику кражі (наприклад, споживчі товари).

Форма покриття В охоплює наступні ризики, що страхуються:

• вогонь та вибух;
• корабельна аварія, посадка на мілину або перевертання морського або річкового судна;
• перекидання або пуск під укіс транспортного засобу під час наземного транспортування;
• зіткнення чи торкання судна чи іншого транспортного засобу іншим предметом ззовні, виключаючи воду (лід при цьому водою не вважається);
• розвантаження вантажу у порту-притулок;
• викид у море та пожертвування у разі загальної аварії;
• землетрус, виверження вулкана чи удар блискавки;
• змивання за борт;
• проникнення морської чи річкової води у транспортний засіб, контейнер чи місце зберігання;
• повна втрата всього вантажу при завантаженні чи розвантаженні морських чи річкових засобів транспорту (слід враховувати, що шкоди від пошкодження під час завантаження та розвантаження одночасно не страхуються).

Названі ризики, що страхуються, показують, що цю форму покриття можна рекомендувати тільки для певних вантажів і транспортних шляхів. Форма покриття є мінімальним покриттям для вантажів, сприйнятливих до вогкості, і для транспортних шляхів в/або через місцевості, схильні до ризику землетрусу (Греція, Туреччина, Іран, західне узбережжя Південної Америки, Центральна Америка, Ефіопія і райони Східної Африки, Пакистан, деякі райони Узбекистану та Таджикистану, Японія, Філіппіни).

За формою покриття З страхуються лише ризики 1–6, наведені для форми покриття В. Цей обмежений страховий захист використовується, перш за все, за бажанням страхувальника, коли передбачено, що експортер або імпортер повинен отримати страховий захист у своїй країні. Таке мінімальне покриття доповнюється страхуванням різниці в умовах та/або захисним страхуванням до бажаного обсягу страхування, тому що існує небагато вантажів, для яких страхування за формою буде достатнім (наприклад, шрот, сира руда).

Важливо відзначити, що у всіх формах покриття із страхового захисту виключаються такі ризики та збитки:

Тільки у формах покриття В та С зі страхового захисту виключаються такі ризики та збитки:

• піратство (цей ризик може бути застрахований при виборі форми покриття А або за індивідуальною угодою зі страховиком);
  всі збитки, навмисне завдані вантажам, або руйнування вантажів. Так, не страхуються підпал, самозатоплення судна через окупацію чи саботаж. Якщо вибирається не форма покриття А, то ці ризики можуть бути включені до покриття за умови угоди зі страховиком та оплати додаткової премії.

У разі потреби страхувальник може застрахуватися від ризиків, які зазвичай підпадають під виключення:

1. Страхування доданої вартості. Якщо протягом періоду страхування через зростання ринкових цін або падіння валюти страхування збільшується вартість вантажів, що транспортуються, то завдані збитки не покриватимуться спочатку узгодженою страховою сумою. Таке зростання вартості схильні переважно вантажі, якими торгують на біржі. Страхування доданої вартості відшкодовує різницю між первісною страховою сумою та збільшеною страховою вартістю.
2. У всіх галузях страхування військові ризики переважно виключаються зі страхового захисту. У транспортному страхуванні їх можна включити у обмеженому обсязі. Одночасне страхування ризиків війни, громадянської війни та подій, аналогічних військовим, можливе лише при морських та повітряних перевезеннях у повідомленні з іноземними державами. Для транспортування суходолом і при зберіганні включити ці ризики неможливо. Військова подія може знищити всі вантажі на суші. Навпаки, ризики на морі та в повітрі більш доступні для огляду через їх широкість, і ризик війни менший.
3. Ризики страйку, локауту, робочих заворушень, паніки та інших цивільних заворушень можна застрахувати на додаткових умовах за угодою між страхувальником та страховиком.
   У певному обсязі можуть бути включені у покриття та ризики, пов’язані з цивільним застосуванням ядерної енергії. Якщо застрахований вантаж є радіоактивним або матеріалом, що розщеплюється, то потрібні особливі угоди щодо ризику ядерної енергії.

Страховий захист включається із початком перевезення застрахованих вантажів. Це той момент часу, коли вантажі завантажені в місці відправлення на засіб наземного транспорту (наприклад, вантажівка). Саме навантаження не страхується. Одночасно страхуються необхідні процеси навантаження і розвантаження. Визначення про початок та закінчення страхового захисту передбачають тимчасову протяжність, проте вони не змінюють обсягу та відповідної форми покриття. При формах покриття В і З страховиком, як правило, не відшкодовуються збитки від крадіжки та пошкодження під час навантаження та розвантаження. Страховий захист закінчується при допущеному страхувальником або застрахованому зупиненні вантажів.

Особливий інтерес у страхуванні вантажів становить визначення страхової вартості. Зазвичай страхова вартість складається за такою формулою:
загальна торгова вартість або загальна вартість вантажів у місці відправлення на початку страхування + витрати на страхування + витрати, що виникають до прийому вантажів замовником + остаточно сплачений фрахт.

За особливими угодами можуть бути застраховані:

• мито;
• фрахт та інші витрати до місця відправлення;
• очікуваний прибуток.

Загальна торгова вартість – це вартість, за якою вантажі такого роду та властивості можуть бути продані за біржовою чи ринковою ціною.

Сприятлива ціна, надана один раз, – наприклад, з комерційних міркувань – не може бути основою для страхової вартості, оскільки у разі шкоди застрахований не зможе купити товар за такою самою сприятливою ціною, і тому відшкодування буде недостатнім. Для страхової вартості речей, що були у вжитку, визначальною є їх фактична вартість. Якщо йдеться про використані машини та апарати, то в основу страхової вартості закладається відновна вартість, оскільки при пошкодженні під час ремонту, як правило, не зроблять відрахування «новий за старий». До того ж витрати на зарплату при ремонті використаних машин більші, ніж при ремонті нових.

Остаточно сплачений фрахт – це сума, яку слід сплатити за договором перевезення без урахування результатів транспортування.

Інакше справа зі звичайним фрахтом, який сплачується, якщо вантажі досягають місця призначення.

Очікуваний прибуток – це прибуток, який покупець вантажу у місці прибуття сподівається отримати за комерційним розрахунком за допомогою подальшого продажу, обробки чи поліпшення. Очікуваний прибуток може бути застрахована тільки на користь покупця, оскільки прибуток, що передбачається продавцем, вже була реалізована укладанням договору купівлі та міститься в ціні продажу. Зазвичай очікуваний прибуток становить 10% страхової вартості вантажів.

У страхуванні вантажів, що транспортуються, немає встановленого страхового тарифу. Страхова премія залежить від об’єктивних та суб’єктивних умов, які страховик повинен враховувати індивідуально.

Найважливішими об’єктивними умовами є:

• вид товару та його упаковка (навалочні вантажі або штучні, дешеві чи дорогі, сприйнятливі чи не сприйнятливі до пошкодження, небезпечні чи безпечні вантажі);
• засіб транспортування (транспортування окремими транспортними засобами наражає вантажі на небезпеку пошкодження різною мірою; ризик при транспортуванні літаком менший, ніж при транспортуванні морем);
• транспортні шляхи та тривалість транспортування (беруться до уваги, наприклад, такі фактори, як необхідність використання перевантажень та поганих доріг; особливості портів та країн, кліматичні умови та пора року);
• узгоджений обсяг покриття.

Суб’єктивні чинники ризику можуть визначатися як страхувальником, і застрахованим. Насамперед, свій ризик краще може оцінити страхувальник. Сюди відноситься вибір фрахтувальників, оптимальної для власних вантажів упаковки, гарного вантажного персоналу, якщо навантаження здійснюється власними силами страхувальника. Суб’єктивною є і вся сфера попередження збитків, що значно впливає на індивідуальну тарифікацію страхування вантажів страхувальника.