We are always
here to help
Примітки:
1. У цій групі, а для підпунктів (d), (е) та (f) цієї примітки — для всіх груп УКТЗЕД, терміни означають:
(а) «переробний чавун»
— сплав заліза з вуглецем, не придатний для кування, з масовою часткою вуглецю понад 2 % та який може містити масову частку одного чи кількох інших елементів у такій пропорції:
хрому не більш як 10 %;
марганцю не більш як 6 %;
фосфору не більш як 3 %;
кремнію не більш як 8 % ;
інших елементів у цілому не більш як 10 % ;
(b) «дзеркальний чавун (шпігель)»
— сплав заліза з вуглецем, з масовою часткою марганцю понад 6%, але не більш як 30 %, а за іншими характеристиками — відповідає вимогам примітки 1 (а);
(c) «феросплави»
— сплави у формі чушок, болванок, кусків або інших первинних форм, одержані внаслідок безперервного лиття, а також у гранулах чи порошках, агломерованих або неагломерованих, що використовуються як добавки у виробництві інших сплавів або як розкислювачі, десульфуранти чи для аналогічних цілей у чорній металургії і, як правило, не придатні для кування, з масовою часткою заліза 4 % або більше та масовою часткою одного чи кількох елементів у таких пропорціях:
хрому понад 10 %;
марганцю понад 30 %;
фосфору понад 3 %;
кремнію понад 8 %;
з масовою часткою інших елементів у цілому, за винятком вуглецю, понад 10 %, при цьому вміст міді не повинен перевищувати 10 %;
(d) «сталь»
— сплави на основі заліза, крім названих у товарній позиції 7203, які (за винятком певних типів сталі, що виготовляються у формі відливок) придатні для кування з масовою часткою вуглецю 2 % чи менше. Хромисті сталі, однак, можуть мати більший відсоток вуглецю;
(e) «корозійностійка (нержавіюча) сталь»
— легована сталь з масовою часткою вуглецю 1,2 % чи менше та хрому 10,5 % чи більше, з вмістом інших елементів або без них;
(f) «інші леговані сталі»
— сталі, які не відповідають визначенню «корозійностійка (нержавіюча) сталь», з масовою часткою одного чи кількох нижче перелічених елементів у такій пропорції:
алюмінію 0,3 % чи більше;
бору 0,0008 % чи більше;
хрому 0,3 % чи більше;
кобальту 0,3 % чи більше;
міді 0,4 % чи більше;
свинцю 0,4 % чи більше;
марганцю 1,65 % чи більше;
молібдену 0,08 % чи більше;
нікелю 0,3 % чи більше;
ніобію 0,06 % чи більше;
кремнію 0,6 % чи більше;
титану 0,05 % чи більше;
вольфраму 0,3 % чи більше;
ванадію 0,1 % чи більше;
цирконію 0,05 % чи більше;
інших елементів 0,1% чи більше (крім сірки, фосфору, вуглецю та азоту), взятих окремо;
(g) «зливки чорних металів для переплавлення (шихтові зливки)»
— вироби, грубо відлиті у формі зливків без живильника або утеплювальної надставки, чи у формі чушок, що мають явні дефекти поверхні та не відповідають хімічному складу дзеркального чавуну, переробного чавуну або феросплавів;
(h) «гранули»
— вироби, менш як 90 мас. % яких проходять крізь сито з розміром вічка 1 мм та 90 мас. % або більше яких проходять крізь сито з розміром вічка 5 мм;
(ij) «напівфабрикати»
— вироби суцільного перерізу, одержані безперервним литтям, попередньо гарячекатані або ні; та інші вироби суцільного перерізу, які не піддавалися первинній обробці, крім гарячого прокатування або формовки куванням, включаючи заготівки для кутиків, фасонних та спеціальних профілів. Ці вироби не постачаються у рулонах;
(k) «плоский прокат»
— прокатані вироби сталого прямокутного перерізу (крім квадратного), які не відповідають визначенням підпункту (ij) та випускаються у такій формі:
рулони з послідовно навернутими шарами, або
листи, які за товщини менш як 4,75 мм мають ширину не менш як у 10 разів більшу, ніж товщина, а за товщини 4,75 мм або більше мають ширину більш як 150 мм, що становить не менше як дві товщини.
До виробів плоского прокату включаються також вироби, які мають рельєфний малюнок після прокатування (наприклад борозни, виступи, клітинки, ромби), а також перфоровані, гофровані або поліровані вироби за умови, що після обробки вони не набули властивості виробів, зазначених в інших товарних позиціях.
Плоский прокат, який має форму, відмінну від прямокутної або квадратної, за будь-яких розмірів класифікується як вироби завширшки 600 мм або більше за умови, що вони не набувають властивостей виробів, зазначених в інших товарних позиціях;
(l) «прутки та бруски гарячекатані, вільно згорнуті у бунти»
— гарячекатані вироби, вільно укладені в бунти, що мають суцільний поперечний переріз у формі кругів, кругових сегментів, овалів, прямокутників (включаючи квадрати), трикутників або інших опуклих багатокутників (включаючи сплюснуті круги та видозмінені прямокутники, в яких дві протилежні сторони мають форму опуклих дуг, а дві інші — прямолінійні, рівні за довжиною і паралельні). Ці вироби можуть мати ямки, виступи, борозни або інші рельєфи на поверхні, одержані у процесі прокатування (арматурні прутки та бруски);
(m) «інші прутки та бруски»
— вироби, які не відповідають будь-якому з визначень, наведених у підпунктах (ij), (k) або (l), або визначенню дроту та мають однаковий суцільний поперечний переріз за всією довжиною у формі кругів, кругових сегментів, овалів, прямокутників (включаючи квадрати), трикутників або інших опуклих багатокутників (у тому числі «сплюснуті круги» та «видозмінені прямокутники», в яких дві протилежні сторони мають форму опуклих дуг круга, а дві інші — прямолінійні, рівні за довжиною і паралельні).
Зазначені вироби можуть:
мати виїмки, виступи, борозни або інші рельєфи поверхні, одержані у процесі прокатування (арматурні прутки та бруски);
бути скрученими після прокатування;
(n) «кутики, фасонні та спеціальні профілі»
— вироби, які мають суцільний поперечний переріз, однаковий за всією довжиною, і які не відповідають будь-якому з визначень, наведених у підпунктах (ij), (k), (l) або (m), або визначенню дроту.
Група 72 не включає вироби товарної позиції 7301 чи 7302;
(o) «дріт»
— вироби у бухтах, отримані холодним деформуванням, із суцільним поперечним перерізом будь-якої форми, однаковим за всією довжиною, і такі, що не відповідають визначенню виробів з плоского прокату;
(p) «порожнисті прутки та бруски для бурових робіт»
— прутки з перерізом будь-якої форми, придатні для виготовлення бурів з найбільшим зовнішнім розміром поперечного перерізу — понад 15 мм, але не більш як 52 мм, а максимальний внутрішній розмір не перевищує 1/2 максимального зовнішнього розміру. Порожнисті прутки з чорних металів, що не відповідають цьому визначенню, належать до товарної позиції 7304.
2. Чорні метали, плаковані іншим чорним металом, класифікуються як вироби з того чорного металу, масова частка якого домінує.
3. Вироби з чорних металів, одержані методом електролітичного осадження, литтям під тиском або спіканням, класифікуються за їх формою, складом та зовнішнім виглядом у товарних позиціях, які відповідають аналогічним гарячекатаним виробам.
Примітки до товарних підпозицій:
1. У цій групі терміни означають:
(а) «легований переробний чавун» — переробний чавун з масовою часткою одного чи кількох елементів у такій пропорції:
хрому понад 0,2 %;
міді понад 0,3 %;
нікелю понад 0,3 %;
будь-якого з таких елементів, як алюміній, молібден, титан, вольфрам, ванадій понад 0,1 %;
(b) «нелегована автоматна сталь» — нелегована сталь з масовою часткою одного чи декількох елементів у таких пропорціях:
сірки 0,08 % чи більше;
свинцю 0,1 % чи більше;
селену понад 0,05 %;
телуру понад 0,01 %;
вісмуту понад 0,05 %;
(c) «кремнієва електротехнічна сталь» — леговані сталі з масовою часткою не менш як 0,6 %, але не більш як 6 % кремнію та не більш як 0,08 % вуглецю. Вони також можуть мати за масою 1 % або менше алюмінію, але не повинні містити будь-який інший елемент у співвідношенні, що може надати їм властивості інших легованих сталей;
(d) «швидкорізальна сталь» — леговані сталі, що містять масову частку, разом з іншими елементами або без них, принаймні два з трьох таких елементів, як молібден, вольфрам і ванадій, із загальним вмістом за масою 7 % або більше цих елементів разом узятих, та містять масову частку вуглецю 0,6 % або більше і масову частку хрому від 3 до 6 %;
(e) «кремнієвомарганцева сталь» — леговані сталі, з масовою часткою:
не більш як 0,7 % вуглецю;
0,5 % або більше, але не більш як 1,9 % марганцю; та
0,6 % або більше, але не більш як 2,3 % кремнію, за винятком будь-якого іншого елемента у співвідношенні, що надає їй властивості іншої легованої сталі.
2. Під час класифікації феросплавів у товарній позиції 7202 слід додержуватися такого правила: феросплав розглядається як бінарний сплав і включається до відповідної підкатегорії (коли вона існує), якщо тільки вміст за масою одного з легуючих елементів сплаву перевищує мінімальний вміст за масою, зазначений у примітці 1 (c) до цієї групи; аналогічно він вважається відповідно потрійним або четвертним, якщо вміст за масою двох або трьох легованих елементів сплаву більше ніж мінімальний вміст за масою, зазначений у згаданій вище примітці.
У разі застосування цього правила до «інших елементів», зазначених у примітці 1 (c), вміст за масою кожного елемента повинен перевищувати 10 %.
Додаткові примітки:
1. Наведені нижче терміни означають:
«електротехнічна» у підкатегоріях 7209 16 10 00, 7209 17 10 00, 7209 18 10 00, 7209 26 10 00, 7209 27 10 00, 7209 28 10 00 та 7211 23 20 00) — це прокат плоский, який при змінному струмі з частотою 50 Гц та магнітній індукції 1 Тл зазнає втрати потужності (Вт/кг), розрахованої за методом Епштейна:
2,1 Вт або менше, якщо їх товщина не більш як 0,2 мм;
3,6 Вт або менше, якщо їх товщина в межах від 0,2 до 0,6 мм;
6 Вт або менше, якщо їх товщина в межах від 0,6 мм до 1,5 мм включно;
«біла жерсть» у підкатегоріях 7210 12 20 00, 7210 70 10 00, 7212 10 10 00 і 7212 40 20 00 — це плоский прокат (завтовшки менш як 0,5 мм), покритий металевим шаром з масовою часткою олова 97 % або більше;
«інструментальна сталь» у підкатегоріях 7224 10 10 00, 7224 90 02 00, 7225 30 10 00, 7225 40 12 00, 7226 91 20 00, 7228 30 20 00, 7228 40 10 00, 7228 50 20 00, 7228 60 20 00 — це легована сталь, крім корозійностійкої (нержавіючої) або швидкорізальної сталі, з масовою часткою однієї з нижчезазначених композицій з іншими елементами або без них:
вуглецю менш як 0,6 % та кремнію 0,7 % або більше і ванадію 0,05 % або більше, або вольфраму 4 % або більше;
вуглецю 0,8 % або більше та ванадію 0,05 % або більше;
вуглецю понад 1,2 % та хрому 11 % або більше, але не більш як 15 %;
вуглецю 0,16 % або більше, але не більш як 0,5 %, та нікелю 3,8 % або більше, але не більш як 4,3 %, та хрому 1,1 % або більше, але не більш як 1,5 %, і молібдену 0,15 % або більше, але не більш як 0,5 %;
вуглецю 0,3 % або більше, але не більш як 0,5 %, та хрому 1,4 % або більше, але не більш як 2,1 %, і молібдену 0,15 % або більше, але не більш як 0,5%, та нікелю менш як 1,2 %;
вуглецю 0,3 % або більше, та хрому менш як 5,2 %, і молібдену 0,65 % або більше, та вольфраму 0,4 % або більше;
вуглецю 0,5 % або більше, але не більш як 0,6 %, та нікелю 1,25 % або більше, але не більш як 1,8 %, і хрому 0,5 % або більше, але не більш як 1,20 %, та молібдену 0,15 % або більше, але не більш як 0,5 %.
Загальні положення
До цієї групи включаються чорні метали, тобто переробний чавун, дзеркальний чавун, феросплави та інші первинні матеріали (підгрупа I), а також деякі вироби чорної металургії (зливки та інші первинні форми, напівфабрикати та основні вироби, одержані з них), виготовлені з чавуну або нелегованої сталі (підгрупа II), з корозійностійкої (нержавіючої) сталі (підгрупа III) та з іншої легованої сталі (підгрупа IV).
Піддані подальшому обробленню вироби, такі як відливки, поковки і т.п., шпунтова паля, зварені кутики, фасонні і спеціальні профілі, залізничні чи трамвайні рейки і труби, відносяться до групи 73 або, у деяких випадках, до інших груп.
Як сировину в чорній металургії використовують різні залізні руди (оксиди, гідратовані оксиди, карбонати), перелічені в Поясненнях до товарної позиції 2601, піритні недогарки (спечені оксиди заліза, що залишилися після випалювання сірки з піриту, марказиту, піротиту і т.п.), а також відходи і брухт чорних металів.
(I) Перероблення (відновлення) залізної руди.
Залізна руда під час відновлення перетворюється або в переробний чавун у доменних печах чи електропечах, або в губчастий метал (губчасте залізо), або в кускове залізо під час проведення різних процесів прямого відновлення; у тих випадках, коли потрібно залізо виняткової чистоти для спеціальних цілей (наприклад, у хімічній промисловості), його одержують електролізом або за допомогою інших хімічних процесів.
(А) Перероблення залізної руди в доменному процесі.
Велика частина чавуну, одержаного з залізної руди, все ще виробляється в доменних печах. У доменному процесі як сировину використовують переважно залізну руду, але можна також використовувати металеві відходи і брухт, частково відновлену залізну руду, а також інші відходи чорних металів.
Як відновник у доменних печах використовують переважно твердий кокс, іноді в сполученні з невеликими кількостями вугілля або рідких чи газоподібних вуглеводнів.
Чавун, одержаний таким чином, є рідким переробним чавуном. Побічними продуктами є шлак, доменний газ і колошниковий пил.
Велика частина одержуваного рідкого переробного чавуну переробляється безпосередньо в сталь на металургійних заводах.
Деяка частина чавуну може бути використана в ливарних цехах для виробництва виливниць, чавунних труб і трубок і т.п.
Частина чавуну, що залишилася, може бути відлита у формі чушок або болванок на розливних машинах чи в піщані форми, або може бути виготовлена у вигляді безформених блоків, іноді відомих за назвою «товстолистовий чавун», або може бути гранульована шляхом зливу у воду.
Застиглий переробний чавун або переплавляється на сталеливарних заводах разом із брухтом чорних металів під час виробництва сталі, або плавиться в чавуноливарних цехах, у вагранках чи електропечах, знову з доданням брухту чорних металів і переробляється в литі вироби.
(B) Переробка залізної руди в установках прямого відновлення.
На відміну від описаного вище процесу, у цьому випадку відновниками зазвичай є газоподібні чи рідкі вуглеводні або вугілля, так що потреба у твердому коксі відпадає.
У цих процесах температура відновлення нижче, тому кінцевий продукт (зазвичай відомий як губчасте залізо) одержують без проходження крізь розплавлений стан, у формі губчастого металу, металізованих котунів або кусків. З цієї причини вміст у них вуглецю буває зазвичай нижче, ніж у доменному чавуні (де розплавлений метал знаходиться в тісному контакті з вуглецем). Велика частина цих продуктів переплавляється на металургійних заводах і переробляється в сталь.
(II) Виробництво сталі.
Переробний або ливарний чавун у розплавленому чи твердому вигляді і залізовмісні вироби, одержані прямим відновленням (губчасте залізо), складають разом з металевими відходами і брухтом вихідні матеріали для виробництва сталі. До цих матеріалів додають деякі шлакоутворювальні добавки, такі як вапно, плавиковий шпат, розкиснювачі (наприклад, феромарганець, феросиліцій, алюміній) і різні легуючі елементи.
Процеси виробництва сталі поділяються на два основних способи, а саме: конвертерний процес, в якому розплавлений переробний чавун у конвертері рафінують від домішок, продуваючи його киснем, і подовий процес, для здійснення якого використовуються мартенівські чи електричні печі.
Конвертерні процеси не потребують зовнішнього джерела тепла. Вони застосовуються в тому випадку, коли завантаження складається переважно з розплавленого переробного чавуну. Окиснення деяких елементів, які присутні у чавуні (наприклад, вуглецю, фосфору, кремнію і марганцю), забезпечує досить тепла, щоб утримувати сталь у рідкому стані і навіть переплавити доданий брухт. Ці процеси містять у собі такі, при яких чистий кисень вдувається в розплавлений метал (процеси Линца-Донавица: ЛД чи ЛДАС, ОБМ, ОЛП, Калдо та інші), і такі процеси, що нині вже застаріли, за яких використовується повітря, іноді збагачене киснем (томасівський і бесемерівський процеси).
Подові процеси, проте, потребують зовнішнього джерела тепла. Вони застосовуються, коли вихідним матеріалом служить тверда шихта (наприклад, відходи чи брухт, губчасте залізо і твердий переробний чавун).
Двома основними процесами в цій категорії є мартенівський процес, за якого нагрівання відбувається спалюванням мазуту або газу, і сталеплавильні процеси в дугових чи індукційних печах, де нагрівання здійснюється електрикою.
Для виробництва деяких видів сталі можуть бути послідовно використані два різних процеси (дуплекс-процес). Наприклад, процес плавки може початися в мартенівській печі, а закінчитися в електропечі; або ж сталь, розплавлена в електропечі, може бути злита в спеціальний конвертер, де зневуглецювання завершується шляхом вдування кисню та аргону в рідку ванну (процес, використовуваний, наприклад, для виробництва корозійностійкої (нержавіючої сталі)).
Виникло багато нових процесів виробництва сталей спеціального складу або зі спеціальними властивостями. Ці процеси включають дуговий переплав у вакуумі, електронно-променеву плавку і електрошлаковий переплав. В усіх цих процесах сталь одержується з електрода, що переплавляється, який під час плавлення починає капати в кристалізатор. Кристалізатор може бути виготовлений суцільним або його днище може відділятися для того, щоб затверділий виливок можна було вийняти знизу.
Рідка сталь, одержана вищеописаними процесами, з подальшим рафінуванням чи без нього, зливається в ківш. На цьому етапі до неї можуть бути додані легуючі елементи або розкиснювачі. Процес також можна провести у вакуумі, що забезпечує зниження вмісту газоподібних домішок у сталі.
Сталі, отримані цими процесами, підрозділяються відповідно до вмісту в них легуючих елементів на «нелеговані сталі» і «леговані сталі» (корозійностійкі (нержавіючі) сталі або інші види). Далі вони підрозділяються, відповідно до їхніх індивідуальних властивостей, наприклад, на автоматну сталь, кремнієву електросталь, швидкорізальну сталь чи кремнієвомарганцеву сталь.
(III) Виробництво зливків або інших первинних форм і напівфабрикатів.
Незважаючи на те, що розплавлена сталь може бути відлита (на ливарних заводах) в кінцеву форму виробу (сталеве лиття), велика її частина розливається в зливки в виливниці.
На етапі розливання і на етапі затвердіння сталь підрозділяється на три основні групи: кипляча сталь, спокійна сталь і напівспокійна сталь. Кипляча сталь називається так тому, що під час процесу розливання і після нього відбувається реакція між киснем і вуглецем, розчиненим у сталі, що змушує її «кипіти». Під час охолодження домішки концентруються в центральній частині і верхній половині зливків. Зовнішній шар, вільний від цих домішок, у результаті забезпечить кращий зовнішній вигляд поверхні прокатаних виробів, одержаних з цих зливків. Цей, найбільш економічний вид сталі, використовується також для холодного штампування.
У багатьох випадках сталь не може задовільно розливатися в стані кипіння. Зокрема, це стосується легованих і високовуглецевих сталей. У цих випадках сталь повинна бути заспокоєна, тобто розкиснена. Розкиснення може частково здійснюватися обробленням у вакуумі, але найчастіше воно досягається шляхом додання таких елементів як кремній, алюміній, кальцій чи марганець. За такого способу домішки, що залишилися, більш рівномірно розподіляються по зливку, забезпечуючи велику гарантію для деяких випадків застосування, при цьому властивості сталі будуть однаковими по всій масі зливка.
Деякі сталі можуть бути розкиснені частково і тоді вони відомі як напівспокійні сталі.
Після затвердіння і вирівнювання температури зливків їх шляхом прокатування перетворюють у напівфабрикати (блюми, заготовки прямокутного перерізу, круглі заготовки, сляби, листові заготовки) на обтискних станах (блюмінгах, слябінгах і т.п.) або в штамповані напівфабрикати за допомогою молота чи преса.
Постійно зростає виробництво сталі у вигляді напівфабрикатів, одержаних на установках безперервного лиття. Поперечний переріз цих напівфабрикатів у певних випадках наближається до поперечного перерізу кінцевих продуктів. Напівфабрикати, одержані в процесі безперервного лиття, характеризуються зовнішнім виглядом поверхні, на якій зазвичай видно різнобарвні поперечні кільця, розташовані через більш-менш рівномірні інтервали, а також зовнішнім виглядом поперечного зрізу, на якому зазвичай видно радіальну кристалізацію, обумовлену швидким охолодженням. Сталь безперервного розливання завжди спокійна.
(IV) Виробництво кінцевих продуктів.
Напівфабрикати, і в деяких випадках зливки, потім переробляються в кінцеві продукти.
Останні переважно поділяються на плоский прокат («широка смугова сталь», включаючи «товстий лист», «рулони широкої стрічки», товстолистовий і тонколистовий прокат і смуги) і довгомірний прокат (прутки та бруски гарячекатані у вільно укладених бунтах, інші прутки та бруски, кутики, фасонні і спеціальні профілі та дріт).
Ці вироби одержують у результаті пластичної деформації або під час гарячого оброблення безпосередньо зі зливків або напівфабрикатів (гарячим прокатуванням, штампуванням чи гарячим волочінням), або під час холодного оброблення з гарячекатаних напівфабрикатів (холодним прокатуванням, екструзією, волочінням дроту, холодним волочінням прутків). Після цього в деяких випадках проводять оздоблювальні операції (наприклад, холоднотягнуті прутки, одержані безцентровим шліфуванням або прецизійним обточуванням).
Відповідно до Примітки 3 до цієї групи вироби чорної металургії, одержані в результаті електролітичного осадження, лиття під тиском або спікання, повинні класифікуватися відповідно до їхньої форми, складу і зовнішнього вигляду в товарних позиціях цієї групи, що відносяться до аналогічних гарячекатаних виробів.
Відповідно до цієї Примітки приведені нижче терміни мають такі значення:
(1) Лиття під тиском.
Цей процес полягає у впорскуванні сплаву в розплавленому або пастоподібному стані в ливарну форму під більш-менш високим тиском.
Цій процес забезпечує високу продуктивність і гарантує точність розмірів.
(2) Спікання.
Це операція порошкової металургії, за якої пресовки з порошків, одержані формуванням, зазвичай в сполученні з пресуванням, потім нагріваються в спеціальній печі.
Ця операція, яка надає матеріалам, що спікаються, остаточні властивості, здійснюється відповідно до точно визначених температурних, часових і атмосферних параметрів. У результаті відбувається спікання у твердому стані. Спікання може також проводитися у вакуумі.
(А) Гаряче пластичне деформування.
(1) Гаряче прокатування означає прокатування за температури між температурою рекристалізації і температурою плавлення. Інтервал температур залежить від різних факторів, наприклад, від складу сталі. Як правило, кінцева температура оброблюваного виробу під час гарячого прокатування складає близько 900 °C.
(2) Кування означає гаряче деформування металу в масивних заготовках за допомогою падаючих молотів або на кувальних пресах для одержання виробу будь-якої форми.
(3) Під час гарячого волочіння сталь нагрівається і пропускається крізь філь’єру для одержання брусків, прутків, труб або профілів різної форми.
(4) Гаряче кування і гаряче штампування означають виробництво металевих фасонних профілів (зазвичай на конвеєрній лінії) шляхом деформування в гарячому стані заготовок у штампах (закритих чи зі стиковими з’єднаннями) з використанням спеціальних інструментів. Оброблення, здійснюване ударом або тиском, зазвичай проводиться послідовними операціями після попередніх операцій прокатування, кування, ручного кування або згинання.
(B) Холодне пластичне деформування.
(1) Холодне прокатування проводиться за температури заготовки, що дорівнює температурі навколишнього середовища, тобто нижче температури рекристалізації.
(2) Холодне кування і холодне штампування означають виробництво фасонних профілів процесами холодного деформування, аналогічними тим, що описані вище, у пункті (А) (4).
(3) Екструзія (пресування видавлюванням) являє собою зазвичай процес холодного деформування (видавлювання) масивних заготовок сталі під дією високого тиску в просторі між матрицею і пуансоном, закритому з усіх боків, крім тієї, крізь яку проходить метал, що набуває необхідної форми.
(4) Волочіння дроту являє собою процес холодного деформування, за якого прутки у вільно укладених бунтах протягаються крізь одну чи декілька філь’єр з високою швидкістю для одержання дроту меншого діаметра.
(5) Холодне волочіння з одержанням світлої поверхні прутків являє собою процес холодного деформування, за якого прутки, у вільно укладених бунтах або в іншому вигляді, протягуються (за відносно низької швидкості) крізь одну чи декілька філь’єр для одержання виробу меншого перерізу або перерізу іншої форми.
Вироби, одержані холодним обробленням (деформуванням), можуть відрізнятися від виробів гарячого прокатування або гарячого волочіння за такими критеріями:
– поверхня виробів холодного оброблення має кращий зовнішній вигляд, ніж поверхня виробів, одержаних у результаті гарячих процесів, і на ній ніколи немає шару окалини;
допуски розмірів для виробів холодного оброблення менше;
тонколистовий прокат («широкоштабовий рулон» з тонкого листа, листи, плити і штаба) зазвичай виробляється методом холодного прокатування;
– мікроскопічне дослідження виробів холодного оброблення показує помітну деформацію зерен і те, що зерна орієнтовані паралельно напрямку деформування. На відміну від цього, у виробах, одержаних гарячим обробленням, у результаті рекристалізації зерна будуть майже однорідними.
Крім того, холоднодеформовані вироби мають такі властивості, за якими вони можуть бути розподілені з певними виробами гарячого прокатування або гарячого волочіння:
(а) завдяки деформаційному, або механічному, зміцненню, якому піддаються вироби під час холодного деформування, вони мають велику твердість і високу границю міцності на розтягання, хоча ці властивості можуть помітно знижуватися під час термічного оброблення;
(b) видовження під час руйнуванні буде незначним для холоднодеформованих виробів; воно збільшується у виробах, які пройшли відповідну термообробку.
Холодне прокатування з малими обтисненнями (відома як дресирування), якій піддаються деякі гарячекатані пласкі вироби без значного зменшення їхньої товщини, не змінює їхнього характеру як кінцевого гарячого прокату. Дресирування впливає суттєво лише на поверхню виробів, у той час як холодне прокатування в буквальному значенні слова (відоме також як обтиснення в холодному стані) змінює кристалічну структуру оброблюваного виробу за рахунок значного зменшення його поперечного перерізу.
(C) Подальше виробництво і чистове оброблення.
Кінцеві продукти можуть піддаватися подальшому чистовому обробленню або перероблятися в інші вироби в результаті низки операцій, таких як:
(1) Механічне оброблення, тобто гостріння, фрезерування, шліфування, перфорування або вирубання, вальцювання, калібрування, зачищення і т.п.; проте слід зазначити, що грубе обточування, призначене лише для усунення окалини та шлакової охолоді, і грубе зачищення не вважаються оздоблювальними операціями, що приводять до зміни в класифікації.
(2) Поверхневе оброблення або інші операції, включаючи плакування, призначені для поліпшення властивостей або зовнішнього вигляду металу, захисту його від іржавіння і корозії і т.п. Крім тих випадків, коли в тексті деяких товарних позицій є спеціальні застереження, таке оброблення не змінює товарної позиції, в яку включаються ці вироби. До цих операцій відносяться:
(а) випалювання, загартування, відпускання, цементація, азотування та інші подібні види термічного оброблення, призначені для поліпшення властивостей металу;
(b) видалення окалини, травлення, шабрування та інші процеси, призначені для усунення окалини і кірки, що утворилися під час нагрівання металу;
(c) грубе покриття, призначене винятково для захисту виробів від іржавіння чи інших видів окислювання, для запобігання ковзання під час транспортування і для полегшення поводження з виробами, наприклад, фарби, що містять активний антикорозійний пігмент (свинцевий сурик, цинковий пил, оксид цинку, хромат цинку, оксид заліза, залізний сурик, крокус), і непігментовані покриття, основою яких служать олія, жир, віск, парафін, графіт, дьоготь чи бітум;
(d) чистове оброблення поверхні, у тому числі:
(i) полірування і шліфування або аналогічне оброблення;
(ii) штучне оксидування (за допомогою різних хімічних процесів, наприклад, шляхом занурення в окиснювальний розчин), патинування, воронування (чорне випалювання), бронзування (за допомогою різних методів), яке також формують плівку оксиду на поверхні вироби, щоб покращити зовнішній вигляд, Ці операції підвищують опірність корозії;
(iii) хімічне оброблення поверхні, наприклад:
– фосфатування, що полягає в зануренні виробу в розчин фосфатів металу, зокрема, марганцю, заліза і цинку; цей процес відомий за назвою паркеризації або бондеризації, залежно від тривалості операції і температури ванни;
– оксалатизація, борування і т.п., де використовуються методи, аналогічні використовуваним під час фосфатування, із застосуванням відповідних солей або кислот;
– хромування (ґрунтування металевої поверхні перед покриттям антикорозійним складом), яке полягає в зануренні виробу в розчин, що складається переважно з хромової кислоти або хроматів; цей процес призначений для поверхневого оброблення, наприклад, для плакування товстолистової сталі цинком або покриття цинком.
Ці види хімічного оброблення поверхні мають ту перевагу, що вони полегшують будь-яке подальше холодне деформування виробів, а також застосування фарб чи інших неметалічних захисних покриттів;
(iv) покриття металом (металізація), при цьому основними процесами є такі:
– занурення виробу у ванну з розплавленим металом або сплавом, наприклад, гаряче цинкування, лудіння, гаряче свинцювання, алітування;
– гальваностегія (катодне осадження покривального металу на виріб, що покривається, шляхом електролізу відповідного розчину солей металу), наприклад, із застосуванням цинку, кадмію, олова, свинцю, хрому, хрому/хромату, міді, нікелю, золота чи срібла;
– дифузія або насичення (шляхом нагрівання виробу, що покривається, разом з необхідним покривальним металом, що знаходиться в порошкоподібному вигляді, наприклад, шерардизація (дифузійне цинкування), алітування (дифузійне алюмінування) і дифузійне хромування (з дифузією);
– напилювання (розпилення розплавленого металопокриття і направлення струменя на виріб, що покривається), наприклад, шоопірування і напилювання газовим металізатором, електродугова металізація, плазмова металізація та електростатична металізація;
– металізація шляхом випаровування покривального металу у вакуумі і т.п.;
– металізація шляхом бомбардування покривального металу іонами в тліючому розряді (іонна металізація);
– покриття шляхом катодного випару (напилювання);
(v) покриття неметалічними речовинами, наприклад, емалювання, лакування, фарбування, друкування на поверхні, покриття керамічними або полімерними матеріалами, у тому числі такі спеціальні процеси як тліючий розряд, електрофорез, електростатичне проектування і занурення в електростатичну ванну з псевдозрідженим шаром, після якого відбувається радіаційний обігрів і т.п.;
(e) плакування, тобто з’єднання шарів металів, що розрізняються за кольором або сортом за рахунок взаємопроникнення атомів з поверхонь цих металів, що знаходяться в контакті. Ця дифузія через границю розділу є характерною для плакованих виробів і відрізняє їх від виробів, які піддавалися металізації тими способами, що зазначені в попередніх пунктах (наприклад, звичайна гальваностегія).
Різні процеси плакування містять у собі нанесення розплавленого плакувального металу на основний метал, після чого відбувається прокатування; просте гаряче прокатування плакувального металу для забезпечення ефективного зварювання з основним металом; будь-який інший метод нанесення плакувального металу, з подальшим проведенням механічного чи термічного процесу для забезпечення зварювання шарів (наприклад, електроплакування), за якого шар плакувального металу (нікель і т.п.) наноситься на основний метал за допомогою гальваностегії, а взаємопроникнення атомів на контактуючих поверхнях потім досягається шляхом термічного оброблення, проведеної за відповідної температури і з подальшим холодним прокатуванням.
Вироби з чорних металів, плаковані кольоровими металами, залишаються у відповідних товарних позиціях групи 72 за умови, що чорні метали залишаються переважними за масою (див. Примітку 7 до Розділу XV). Вироби з чорних металів, плаковані іншим чорним металом, які відповідно до хімічного складу плакованого виробу або плакувального металу можуть розглядатися в двох підгрупах (II, III чи IV), повинні аналогічним образом класифікуватися за металом, що переважає за масою (див. Примітку 2 до цієї групи); наприклад, пруток з нелегованої звичайної сталі, плакований корозійностійкою (нержавіючою) сталлю, буде, отже, розглядатися в підгрупі II, якщо перший метал переважає за масою, або в підгрупі III, у противному випадку;
(f) видалення невеликих кількостей металу для цілей дослідження;
(g) ламінування, наприклад, накладення шарів металу на проміжний шар в’язкопружного матеріалу, останній шар призначений для ізоляції звуку.
Класифікація сплавів чорних металів і багатокомпонентних виробів розглядається в Загальних положеннях до Розділу XV.
Додаткові пояснення до товарних категорій:
A. При необхідності розмежування між собою кованих та прокатаних виробів можна використовувати кілька способів (товарні позиції 7207, 7214, 7216, 7218, 7224 і 7228).
Якщо наявний цілий виріб, насамперед необхідно звернути увагу на нерівномірність, тобто зміну, площі поперечного перерізу цього виробу:
— якщо зміни перерізу нерегулярні, то виріб одержано куванням;
— якщо, з іншого боку, зміни перерізу повторюються регулярно або якщо площа поперечного перерізу є постійною, то виріб може бути одержаний куванням або прокатуванням.
У цьому випадку слід застосовувати такі критерії:
1. Площа поперечного перерізу.
Якщо площа поперечного перерізу виробу значна (більш як 150 000 мм>2), то такий виріб очевидно одержаний куванням. Якщо площа поперечного перерізу виробу невелика (мінімальний розмір менш як 15 мм), то виріб одержаний прокатуванням.
2. Форма поперечного перерізу.
Якщо форма проста (наприклад, квадратна, прямокутна, кругла, шестикутна і т. д.), то виріб міг бути одержаний або куванням, або прокатуванням, оскільки вироби складнішої форми майже завжди одержуються прокатуванням.
3. Довжина.
Якщо виріб завдовжки більш як 5 метрів, то він майже впевнено вважається одержаним прокатуванням; якщо коротший, то він може бути одержаний або прокатуванням, або куванням.
4. Допуски на розміри.
Допуски на розміри поперечного перерізу жорсткіші для прокатаних виробів, ніж для кованих.
5. Металографічні особливості мікроструктурної будови.
Оскільки, як правило, ступінь обтиснення прокатаних виробів значно вище, ніж у кованих виробів, то майже завжди можна відрізнити їх дослідженням за допомогою мікроскопа.
Основними чинниками, що мають бути проаналізовані, є включення і структура:
(a) включення в прокатних виробах є тонкі, дуже видовжені та орієнтовані майже паралельно напрямку прокатування; у кованих виробів вони менш видовжені (майже еліптичної форми) і не настільки паралельно орієнтовані;
(b) після відпалу, якщо виріб було піддано загартуванню та відпусканню, структура прокатаних виробів має майже бездоганно прямолінійні розділювальні штрихи, паралельні напрямку прокатування. У кованих виробах ці штрихи проявляється значно менше, а іноді майже не спостерігається.
6. Кількість.
Ковані вироби, зазвичай, постачаються малими кількостями.
Процес прокатування металу може бути гарячим або холодним. В залежності від профілю прокатаного виробу, форми та розташування прокатних валків, процес може використовуватися для виробництва плоских виробів, таких, як листи і плити, або обручної сталі та смуг, або брусків та прутків круглого, квадратного або багатокутного перерізу, або спеціальних профілів змінного поперечного перерізу, труб різного діаметру тощо.
B. Щодо визначення певного типу пластичного деформування (прокатування, кування, штампування) дивись Загальні положення до групи 72, частина (ІV), (A) і (B).
C. Щодо різниці між виробами, що одержуються гарячим прокатуванням або гарячим волочінням, а також виробами, що одержуються або мають кінцеву обробку у холодному стані, дивись Загальні положення до групи 72, частина (ІV), (B), останній абзац.
Деякі з вищезазначених різниць між гарячекатаними і холоднокатаними виробами можуть зменшуватися або усуватися під час відпалу холоднокатаних виробів; аналогічно, якщо гарячекатані вироби були піддані легкій фінішній обробці в холодному стані, то різниця полягатиме лише у твердості поверхні та зовнішньому вигляді виробу.
Гарячекатані або гарячетягнуті бруски, прутки, профілі і кутики та фасонні вироби можуть бути піддані кінцевій обробці у холодному стані шляхом витягування або інших процесів, а саме: рихтування та калібрування, для надання виробу кращого завершення. Така обробка дозволяє класифікувати даний товар як «холодноформовані або, як такі що пройшли фінішну обробку у холодному стані».
Проте вирівнювання та грубе припасування в холодному стані не вважаються рихтуванням та калібруванням і, тому, не впливають на класифікацію брусків, прутків, кутиків, профілів та фасонних виробів, підданих лише таким видам оброблення, як гаряче прокатування або витягування. Аналогічно, такі бруски та прутки, якщо вони були піддані крученню, не повинні вважатися виробами, що пройшли фінішну обробку у холодному стані.
D. Щодо визначення плакування дивись Загальні положення до цієї групи, частина (ІV), (С), (2), (е).
Вироби з недорогоцінних металів, плаковані дорогоцінними металами, незалежно від товщини плакування, підпадають під групу 71 (дивись Пояснення до групи 71).
E. Щодо коментування способів оброблення поверхонь дивись Загальні положення до групи 72, частина (ІV), (C), (2), (d).
F. Незакінчені ковані вироби, які вже більше не мають грубого зовнішнього вигляду, характерного для виробів, грубо формованих куванням, товарних позицій 7207, 7218 або 7224, повинні класифікуватися в товарних позиціях, до яких входять готові вироби, зазвичай, в групах 82, 84, 85 і 87. Так, чавунні або сталеві ковані вироби для виготовлення колінчастих валів належать до товарної позиції 8483.
Додаткові пояснення до товарних категорій України:
Пласкі вироби, які задовольняють одній з таких вимог, повинні вважатися пласкими прокатаними виробами, а не напівфабрикатами:
товщина менш як 100 мм,
— наявність торцевого фальця, форма якого зазначена нижче:
ступінь обтиснення понад 1,5,
товщина перевищує товщину первісного сляба більш ніж на 50 мм.