Державний експортний контроль – це комплекс заходів, що здійснюються державою з метою встановлення контролю за міжнародними передачами товарів, які знаходяться під таким контролем.
Одною із найважливіших категорій таких товарів є технології, які необхідні для розробки, виробництва або використання цих товарів. Недаром в Списках товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, технологія займає особливу позицію.
Одною із найважливіших категорій таких товарів є технології, які необхідні для розробки, виробництва або використання цих товарів. Недаром в Списках товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, технологія займає особливу позицію.
У міжнародних режимах контролю під визначенням «технологія» розуміється спеціальна інформація, необхідна для розробки, виробництва або використання продукту.
Розробка – пов’язана з усіма стадіями робіт до початку серійного виробництва. Вона включає проектування, дослідження/аналіз/концепції/данні проекти, збірку/тестування зразків, пілотні виробничі схеми, процес перетворення проектних даних у продукті, проектування конфігурацій, проектування схем компоновки, збірки, створення.
Виробництво – означає всі фази виробництва, зокрема такі, як розробка, проектування та конструювання виробів, виготовлення, інтеграція, збірка (установка), перевірка, випробування, забезпечення якості.
Використання – експлуатація, монтаж (в тому числі монтаж на місці експлуатації), технічне обслуговування (перевірка), ремонт, капітальний ремонт, модернізація.
Технологія, як спеціальна інформація, представлена у вигляді технічних даних або технічної допомоги.
Технічні дані – це проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, посібники та інструкції, розміщені на папері або на інших, у тому числі електронних носіях інформації.
Технічна допомога включає в себе проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів із практичним підвищенням кваліфікації, навчання, освоєння методів роботи.
До визначення “технологія” відносяться також загальнодоступна технологія і фундаментальні наукові дослідження.
Загальнодоступна технологія – це технологія, зроблена доступною для її подальшого поширення без обмежень.
Фундаментальне наукове дослідження – це експериментальна теоретична робота, яка проводиться насамперед з метою набуття нових знань про фундаментальні принципи явищ або фактів, що спостерігаються, і яка спочатку не спрямована на досягнення конкретної практичної мети або виконання конкретної задачі.
Міжнародна передача загальнодоступної технології та фундаментального наукового дослідження не підлягає державному експортному контролю. При цьому слід звернути увагу на те, що фундаментальне наукове дослідження, яке спочатку спрямоване на досягнення конкретної практичної мети або виконання конкретної задачі, контролюється обсягом контролю, передбаченим для технології.
Міжнародна передача загальнодоступної технології та фундаментального наукового дослідження не підлягає державному експортному контролю. При цьому слід звернути увагу на те, що фундаментальне наукове дослідження, яке спочатку спрямоване на досягнення конкретної практичної мети або виконання конкретної задачі, контролюється обсягом контролю, передбаченим для технології.
Чому одним із головних завдань експортного контролю слід вважати контроль за передачею технологій?
Відповідь очевидна: поява в певній “гарячій точці” зброї є небезпекою сама по собі, але поява в такій точці технології, особливо високої технології, яка спрямована на створення нових зразків озброєнь, військової техніки, або створення загрози розповсюдження зброї масового знищення, це не є небезпекою тільки регіонального масштабу, це є загрозою для світу в цілому.
Україна була і залишається однією з країн світу, яка має потужний науково-технічний потенціал у галузі розробки високих технологій військового призначення та подвійного використання, а також у сфері технічного обслуговування та ремонту сучасних виробів військового призначення та виробів подвійного призначення. Тому немає нічого дивного в тому, що останнім часом під час експорту товарів відсоткове співвідношення між виробами та технологіями збільшується у бік експорту технологій.
Україна була і залишається однією з країн світу, яка має потужний науково-технічний потенціал у галузі розробки високих технологій військового призначення та подвійного використання, а також у сфері технічного обслуговування та ремонту сучасних виробів військового призначення та виробів подвійного призначення. Тому немає нічого дивного в тому, що останнім часом під час експорту товарів відсоткове співвідношення між виробами та технологіями збільшується у бік експорту технологій.
У цьому контексті постає питання про необхідність підвищення ефективності державної системи експортного контролю України, яка на сучасному етапі свого розвитку робить пріоритетним відстоювання національних інтересів України і, водночас, виконання своїх міжнародних зобов’язань у сфері нерозповсюдження та експортного контролю. При цьому підвищення ефективності державної системи експортного контролю України має здійснюватися не шляхом перетворення її на більш “жорстку” систему, а збереженням ефективності базових процедур експортного контролю, спрямованих на забезпечення сприятливих умов для національних експортерів. На даний час загальна кількість національних експортерів товарів військового призначення та подвійного використання становить близько 551 підприємств, установ та організацій України. Технологія цими експортерами може передаватися у багатьох випадках.
Серед таких випадків доцільно виділити ті, що є найпоширенішими. Серед них:
- Передача технології разом із продажем виробу (обладнання);
- Передача технології через угоду про продаж, або ліцензійну угоду;
- Передача технології під час виробництва із залученням зовнішніх ресурсів;
- Купівля обладнання або послуг від іноземних постачальників, які можуть вимагати передачі інформації щодо їх застосування;
- Передача технології у процесі навчання фахівців;
- Передача технології у процесі ремонту, тестування, технічного обслуговування обладнання.
Передача технології контролюється згідно з рекомендаціями щодо контролю за технологіями, які розміщені у примітках (і пов’язаних визначеннях) контрольного списку товарів відповідних міжнародного режиму, та відповідно до опису у кожному розділі Списку. Технологія, яка безпосередньо пов’язана з товаром визначеним у Списку, підлягає такому самому рівню перевірки та контролю, як і сам товар у межах, дозволених національним законодавством.
Порядком державного контролю за міжнародно передачами товарів подвійного призначення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, визначено загальні підходи та особливості контролю в Україні за міжнародними передачами технологій, пов’язаних із товарами подвійного використання, залежно від категорії товарів подвійного використання, а саме:
- товари, які можна використовувати у створенні звичайних видів озброєнь, військової чи спеціальної техніки;
- товари, які можуть бути використані у створенні ракетної зброї;
- товари, які можна використовувати у створенні ядерної зброї;
- товари, які можна використовувати у створенні хімічної зброї;товари, які можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї.
У всіх цих випадках контроль не застосовується до технологій, які є загальнодоступними, фундаментальними науковими дослідженнями або мінімальною інформацією, необхідною для подання заявки на патент.
Слід звернути увагу, що дозвіл на передачу виробів (обладнання) також дає дозвіл на передачу тому ж кінцевому споживачеві мінімуму технології (“мінімально необхідної технології”), необхідної для встановлення, експлуатації, технічного обслуговування (перевірки) та ремонту цього виробу (обладнання). ). Кількість та обсяги такого мінімуму обмежуються інформацією, наведеною у технічній документації (паспорті, формулярі тощо), яка спеціально розроблена для кінцевого користувача та постачається з виробом (обладнанням).
Одночасно суб’єкту, при здійсненні діяльності, пов’язаної з міжнародною передачею технології, необхідно враховувати, що експорт технології означає її передачу іноземному суб’єкту не лише за межі України, а також її передачу такому суб’єкту без вивезення за межі митного кордону України.
Так, у Законі України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” визначено:
експорт – продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб’єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у тому числі:
експорт – продаж або передача на інших законних підставах товарів іноземним суб’єктам господарської та іншої діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів, у тому числі:
- продаж або передача товарів в Україні посольству або представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю або особі без громадянства;
- продаж або передача в Україні або за її межами права управління (контролю) товарами відповідно юридичній особі іноземної держави або її представнику, іноземцю чи особі без громадянства, у тому числі через засоби зв’язку;
- розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства;
- фактичне відвантаження товарів з метою подальшого їх передачі чи переміщення за межі України.
Найбільш поширеним випадком із переліченого вище може бути передача технології на території України іноземним фахівцям, які працюють або проходять навчання на підприємствах та в організаціях, установах України.
При передачі технології у деяких випадках здійснюється перехід майнових прав та обов’язків за технологією між суб’єктами України та іноземними суб’єктами.
У зв’язку із цим постає питання захисту інтелектуальних прав українських суб’єктів. З метою вирішення цього питання, нормативно-правовими актами України встановлено, що “зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо здійснення експорту технологій, у тому числі як результатів відповідних науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших видів робіт, повинні містити положення про охорону прав інтелектуальної власності, або за визначенням обсягу та порядку переходу права цієї власності до іншої особи.
Важливим залишається питання захисту інтересів держави під час передачі технологій, які створювалися з допомогою коштів державного бюджету. Це питання врегульовано Законом України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”.
Крім того, необхідно дуже уважно підходити до передачі технічних даних (особливо технічних даних, отриманих внаслідок нових розробок) з погляду захисту державної таємниці.
Перераховані вище передачі технологій, у тому числі українськими експортерами, за способами передачі можна умовно розділити на “відчутні” передачі і на “невловимі” передачі.
До “відчутних” передач відносяться так звані “фізичні” способи передачі. Існують такі способи передачі, при яких можна бачити в якому вигляді передається технологія. Передача технічних даних (проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, посібники, інструкції) здійснюється у паперовому вигляді або на електронних носіях інформації.
Передача у формі технічної допомоги відноситься до певного обсягу інформації, яка передаватиметься під час проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи тощо. Такий спосіб передачі дозволяє визначити зміст інформації, що передається, і застосувати стандартну схему контролю над такою передачею: наявність товару – оформлення дозволу передачу – митне оформлення цього товару.
Інший підхід потрібен при “невловимих” передачах технологій. Зростання використання Інтернету та інших електронних засобів зв’язку, поширення спілкування вчених, науковців на міжнародному рівні, пропозиції фахівцями, які володіють контрольованою технологією своїх послуг з використання цієї технології на міжнародному рівні – все це разом із посиленням загрози тероризму обумовлює актуальність проблеми контролю за “невідчутних” передачами технологій.
У зв’язку із цим постає питання захисту інтелектуальних прав українських суб’єктів. З метою вирішення цього питання, нормативно-правовими актами України встановлено, що “зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо здійснення експорту технологій, у тому числі як результатів відповідних науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших видів робіт, повинні містити положення про охорону прав інтелектуальної власності, або за визначенням обсягу та порядку переходу права цієї власності до іншої особи.
Важливим залишається питання захисту інтересів держави під час передачі технологій, які створювалися з допомогою коштів державного бюджету. Це питання врегульовано Законом України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій”.
Крім того, необхідно дуже уважно підходити до передачі технічних даних (особливо технічних даних, отриманих внаслідок нових розробок) з погляду захисту державної таємниці.
Перераховані вище передачі технологій, у тому числі українськими експортерами, за способами передачі можна умовно розділити на “відчутні” передачі і на “невловимі” передачі.
До “відчутних” передач відносяться так звані “фізичні” способи передачі. Існують такі способи передачі, при яких можна бачити в якому вигляді передається технологія. Передача технічних даних (проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, посібники, інструкції) здійснюється у паперовому вигляді або на електронних носіях інформації.
Передача у формі технічної допомоги відноситься до певного обсягу інформації, яка передаватиметься під час проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи тощо. Такий спосіб передачі дозволяє визначити зміст інформації, що передається, і застосувати стандартну схему контролю над такою передачею: наявність товару – оформлення дозволу передачу – митне оформлення цього товару.
Інший підхід потрібен при “невловимих” передачах технологій. Зростання використання Інтернету та інших електронних засобів зв’язку, поширення спілкування вчених, науковців на міжнародному рівні, пропозиції фахівцями, які володіють контрольованою технологією своїх послуг з використання цієї технології на міжнародному рівні – все це разом із посиленням загрози тероризму обумовлює актуальність проблеми контролю за “невідчутних” передачами технологій.
«Невідчутні» передачі технологій можуть здійснюватися за допомогою електронних засобів зв’язку у формі технічної допомоги, на наукових конференціях та семінарах тощо.
Така передача не завжди дозволяє на момент її здійснення визначити зміст інформації, що передається. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на те, що такий спосіб передачі технології контрольованого не скасовує процедури державного контролю та отримання відповідного дозвільного документа.