Ще раз про Інкотермс
Донедавна обов’язковість застосування в Україні правил Інкотермс, причому в окремих випадках саме чинної редакції, була передбачена низкою законодавчих актів. Однак ці норми не відповідали міжнародній практиці, за якою суб’єкти підприємницької діяльності могли використовувати під час укладання договорів купівлі-продажу правила Інкотермс різних редакцій. Також зазначені норми суперечили рекомендаціям Міжнародної торгової палати, які дозволяють використовувати правила інтерпретації комерційних термінів будь-якої редакції.
У зв’язку з цим Верховною Радою було прийнято Закон, положення якого дають змогу українським суб’єктам господарювання використовувати в договорах і контрактах внутрішньої та зовнішньої торгівлі відомі міжнародні порядки, рекомендації та правила міжнародних органів і організацій, а також правила Інкотермс будь-якої погодженої сторонами договору редакції.
Зважаючи на наявність зазначених норм, Отже, посилання на Інкотермс регулюється волею сторін і не є обов’язковою умовою договору. Якщо сторони прописали у договорі всі умови, які вони вважають суттєвими, то правила Інкотермс не є обов’язковими.
Сила Конвенції
Багато хто чув, але не всі застосовують на практиці такий документ, як Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року”. Не слід забувати про її існування при складанні зовнішньоекономічних контрактів. Якщо сторони спеціально не обмовили іншого текст договору купівлі-продажу товарів, то правовідносини, що виникають між ними, регулюватимуться правилами цієї Конвенції автоматично.
Як випливає із пункту 1 статті 1 Конвенції, вона поширюється на договори купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, коли ці держави є договірними державами, або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовується право договірної держави. Жодних застережень про те, що ця Конвенція застосовується лише за погодженням сторін, немає. Відповідно, якщо нічого іншого в договорі не записано, то апріорі вона застосовується. Ця обставина може принести сюрпризи: сторона, яка розраховувала на одне регулювання, може отримати зовсім інше. Щоб унеможливити такий варіант розвитку подій, птрібно звернути увагу на ст. 6 Конвенції, що дозволяє сторонам виключити її застосування, та зробити у договорі відповідне застереження.
Форма контракту
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) не регулюється законодавством. Але, враховуючи міжнародну практику, бажано, щоб в контракт містив наступні пункти:
- назва та номер контракту, дата та місце його укладання;
- преамбула, де наголошується на повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції та найменування документів, якими керуються контрагенти;
- предмет договору, у якому визначається товар (роботи, послуги) із зазначенням точного їх найменування, марки, сорту чи кінцевого результату роботи, що виконується;
- кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);
- базисні умови поставки товарів (згідно з Інкотермс);
- ціна та загальна вартість договору (контракту);
- умови платежу;
- умови приймання-передачі товару (робіт, послуг), зокрема терміни, місце фактичної
- передачі, товаросупроводжувальні документи;
- упаковка та маркування товару;
- форс-мажорні обставини;
- санкції та рекламації, де встановлюється порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій;
- врегулювання спорів у судовому порядку, де визначається найменування суду або чіткі критерії ухвали суду однієї зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також узгоджений сторонами вибір матеріального та процесуального права, яке застосовуватиметься цим судом, та правил процедури судового врегулювання;
- місцезнаходження, поштові та платіжні реквізити сторін.
Важливо, однак, пам’ятати, що ці умови отримують відображення у зовнішньоекономічному договорі (контракті) тільки в тому випадку, якщо сторони контракту не дійшли згоди про інше. Отже, якщо сторонам необхідно уникнути описи якихось із наведених умов у контракті, їм необхідно прописати це у договорі прямим текстом.