У процесі виробництва чи імпорту товарів для реалізації на українському ринку, кожен підприємець стикається з обов’язком маркування продукції, який належить виконати відповідно до встановлених нормативів. Однак, в сучасних умовах військового конфлікту в країні, цей процес ускладнений до неможливості для багатьох.
Завдяки знищенню виробничих потужностей та запасів багатьох підприємств, а також через велику потребу у часі, необхідному для стікерування та переупаковки імпортованих товарів, виконання вимог щодо маркування стає часомкрай важким завданням. Ця ситуація загрожує призвести до дефіциту певних товарів та загострення кризових явищ у країні, що вже переживає випробування через війну.
Для того, щоб запобігти подальшим негативним наслідкам та забезпечити доступність товарів на ринку, уряд прийняв рішення спростити частину вимог щодо маркування в перші місяці війни. Це дозволить забезпечити стабільність у постачанні товарів та зменшити вплив військових подій на економіку країни.
Маркування продовольчих товарів
Основою регулювання маркування продовольчих товарів українського походження є законодавство України “Про інформацію для споживачів стосовно харчових продуктів”. Цей закон встановлює необхідність надання ретельної та вичерпної інформації щодо продуктів харчування, а також регламентує порядок її представлення.
Згідно з цим законом, на продукції повинна бути чітко вказана інформація про назву та масу товару, повний перелік і кількість використаних інгредієнтів, термін придатності, поживну цінність, а також країну або регіон виробництва. Крім того, обов’язковою є наявність вказівок щодо умов зберігання та використання продукту.
У випадках, коли склад продукту змінюється через обставини, такі як відсутність або обмеженість певних сировинних матеріалів, уряд вводить спрощення до вимог законодавства, що дозволяє виробникам надавати інформацію, яка може відрізнятися від фактичних параметрів товару.
Проте цільовими залишаються такі важливі аспекти, як назва продукту, його вага та мінімальний термін придатності (або дата “вжити до”). Ці дані мають бути чітко вказані та не можуть бути змінені навіть у разі відхилення від стандартного складу продукту.
Додатково, операторам ринків харчових товарів надається можливість реалізовувати імпортні продукти без обов’язкового маркування державною мовою у випадку, якщо через воєнні конфлікти вони не мають можливості дотримуватися цього правила. Однак, українська мова повинна бути доступна на вимогу споживачів та супроводжувати кожну партію імпортного товару.
Маркування непродовольчих товарів
Базові вимоги, що стосуються інформації про товари, які не належать до продовольчих товарів, регламентуються ст. 15 закону України “Про захист прав споживачів”. Ця норма встановлює обов’язковий мінімум даних, які мають бути надані споживачам: назва товару, його характеристики, кількість, дата виготовлення, інформація про виробника та інше.
Надавати цю інформацію українською мовою є обов’язковою вимогою, що стверджена тим самим законом. Деякі категорії товарів також підпадають під окремі нормативні акти та технічні регламенти, які можуть містити вимоги щодо позначень, пакування, маркування або етикетування.
Незважаючи на активні зусилля з боку підприємств, спрощення у вимогах до маркування товарів не було прийнято офіційно. Однак варто відзначити роз’яснення, отримане від Держпродспоживслужби, яке набуло значного значення. Згідно з цим роз’ясненням, під час воєнного стану може дозволятися продаж товарів без обов’язкового маркування українською мовою у разі неможливості виконання таких вимог через військові дії.
Однак наразі немає достатньої впевненості щодо актуальності цього роз’яснення на шостий місяць війни. Тому розумно перед полагодженням на нього отримати додаткове підтвердження від Держпродспоживслужби.
Щодо інших законодавчих ініціатив у цій сфері, таких як визнання маркування ЄС еквівалентним українському знаку відповідності, вони наразі не були затверджені.
Маркування медичних виробів
Правила маркування медичних виробів є складними і визначаються різними законами, технічними регламентами, стандартами та іншими правовими актами. Ці вимоги можуть відрізнятися для кожного конкретного виду медичних виробів.
Одні з найбільш загальних вимог щодо маркування медичних виробів містяться у Технічному регламенті про медичні вироби. Цей регламент встановлює правила щодо нанесення знаку відповідності, вимагає вказання певної інформації на етикетках і в інструкціях з використання цих виробів тощо.
Більшість медичних виробів, за винятком деяких категорій, повинні мати інформацію про продукт українською мовою.
У сфері медичних виробів уряд дозволяє введення в обіг та використання медичних виробів, включаючи активні медичні вироби та вироби для діагностики in vitro, навіть якщо вони не відповідають вимогам технічних регламентів, за умови, що оцінка відповідності проводиться акредитованими іноземними органами.
Крім того, Міністерство охорони здоров’я у своєму листі від 25 лютого 2022 року повідомило, що не буде заперечувати проти ввезення, використання та реалізації медичних виробів без вимог щодо мовного законодавства.