We are always
here to help
Зовсім недавно з боку Президента було звернено особливу увагу на питання боротьби з контрабандою. Відмітимо, що лише легальний зовнішньоторговельний оборот України в 2018 році склав $104,5 млрд, що еквівалентно 80% ВВП України; паралельно ж тіньовий імпорт – традиційно коливається в діапазоні 10% ВВП.
Для розуміння всієї важливості ефективного контролю над митницею, хочемо зазначити, що доходи бюджету від зовнішньої торгівлі формуються не лише з митних зборів (27,1 млрд гривень або 3% доходів державного бюджету в 2018 р), а й імпортного ПДВ , що генерує для України, країни з однією з найбільш відкритих економік у світі, левову частку надходжень до бюджету. Так, в 2018 р з 374 млрд гривень надходжень податку на додану вартість, — 295,4 млрд гривень або 79% було сформовано саме за рахунок імпортного ПДВ. Спільно з митними зборами та імпортним акцизом — це 40,2%, або майже половина доходів держбюджету.
Хоча в широких масах побутує думка, що якщо імпортний ПДВ і митні збори будуть скасовані, рівень життя в Україні покращиться, насправді — це не так. Часто контрабанду асоціюють з можливістю придбати іноземні товари на 30-50% дешевше, ніж у легальних імпортерів. І це може здаватися достатнім виправданням недонадходжень до бюджету. Однак, реальним наслідком нелегального ввезення імпортної продукції — є зниження конкурентоспроможності українських підприємств на внутрішньому ринку і подальший відтік робочої сили за кордон.
Тому, що контрабанда — це фактично звільнення імпортних товарів від будь-яких податків і зборів на території України. Імпортер, отримавши відшкодування ПДВ в середньому на рівні 20% при вивезенні продукції з країни походження та сплативши близько 5%, в якості трансакційних витрат на нелегальну доставку продукції в Україну, автоматично набуває непомірної конкурентної переваги над вітчизняним виробником. Таким чином, український бізнес, навіть якщо знаходиться в абсолютній тіні, все одно поступається контрабандному імпорту.
Чи втрачають від цього звичайні громадяни? Купуючи контрабандний товар і отримуючи короткострокову вигоду, вітчизняний споживач запускає мультиплікатор зниження внутрішнього попиту і, відповідно, згортання виробництва. Як наслідок, підприємства починають скорочувати персонал та фонди заробітних плат. Відповідно, реальним платником за існування контрабандних схем в підсумку виступають саме звичайні громадяни.
Перш за все, важливо розуміти, що категорія «контрабанда» є надзвичайно широкою. Наприклад, «піджаки» — це поколіннями усталена практика додаткового тіньового заробітку для жителів прикордонних місцевостей. В силу особливостей їх місця проживання і відносної дохідності участі в «піджачних» перевалках товарних партій – контрабанда виступає “живою” альтернативою працевлаштуванню або легальному підприємництву.
Як наслідок ігнорування даної проблеми, наразі цілий ряд роздрібних мереж, користуючись аутсорсинговими послугами компаній, що спеціалізуються на даній схемі, імпортують до 60-80% обсягів свого асортименту. Відповідно, боротьба з подібними роздробленими джерелами контрабанди повинна, виконуючи правоохоронну та економічну функцію, враховувати і соціальний аспект. Оскільки сьогодні контрабандист- «піджак» сприймає будь-які зусилля по наведенню порядку на кордоні – виключно як спробу позбавити його заробітку. І таке невдоволення «піджаків» вміло використовується основними бенефіціарами, які шляхом тонкого маніпулювання рівнем соціальної напруги успішно тиснуть на органи влади для збереження статус-кво.
При цьому, протидія “піджачній” схемі не вимагає виділення значних ресурсів із бюджету та зводиться до забезпечення повноцінного інформаційного обміну між базами даних митниці та прикордонної служби, а також дотриманні вимог діючого закону про право безмитного ввезення товарів лише при знаходженні за кордоном більше 24 годин і в’їзді не частіше одного разу на 72 години. При виконанні даних вимог — затратіть “піджачних” схем зросте до рівня, який ліквідує їх, або трансформує у виключно кримінальні схеми контрабанди сигарет, алкоголю та інших високоакцизних груп з високою маржинальністю.
В той же час, згадуючи про “поштову” / “піджачну” схеми контрабанди та звинувачуючи населення в їх функціонуванні, важливо згадати і про основне джерело контрабанди, від якого часто намагаються відвернути увагу. А саме, заниженнях при визначенні митної вартості, пересортовуванні товарів та аналогічних грубих порушеннях. Очевидно, всі подібні зловживання можливі лише при відповідній корупції на митниці та прикордонній службі.
В основному така корупція базується на розриві в інформаційних потоках з країнами-торговельними партнерами України. В усьому розвиненому світі митні органи в онлайн-режимі обмінюються даними про вхідні / вихідні партії товару і супроводжуючими митними деклараціями.
Наприклад, при підготовці на експорт контейнера з Польщі в США, лише заповнивши митну декларацію — митник в США вже бачить Вашу компанію як суб’єкта ЗЕД або імпортера в США, який повинен отримати цей вантаж. Тобто, існує подвійний контроль торгових потоків.
Відповідно, в Україні існує дві основні проблеми, що забезпечують життєздатність контрабанди:
Що стосується макроекономічного ефекту, то реальна проблема контрабанди полягає не у втратах бюджету, а спотворенні внутрішнього ринку та принципів конкуренції від чого страждає, в першу чергу, легальний бізнес. Відповідно, враховуючи значимість проблеми контрабанди, очевидно, що підхід до її вирішення має бути комплексним. Тобто, складатися не лише з посилення / покращення контролю на митниці і кордоні, а й включати в себе закриття прогалин на внутрішньому ринку, що дають життя контрабандним схемам. Одна з таких прогалин — це право суб’єктів спрощеної системи оподаткування реалізовувати товари без будь-якої первинної документації на них. Тобто, без документів, що пояснюють походження товарів. Звичайно, контрабандний товар можна реалізовувати і «купивши» необхідні документи в ГФС, але така схема вже кримінально карається, є набагато більш ризиковою і дорогою. Паралельно, масовий «продаж» фальшивих первинних документів з боку фіскальної служби неможливий в поточних інституційних рамках; НАБУ, НАЗК, антикорупційна прокуратура та журналісти-розслідувачі істотно знизили можливість такого маневру.
Відсутність у «спрощенців» обов’язку мати прибуткові документи на товар в комплексі з можливістю продавати його без касового апарату породжує можливість збувати будь-яку кількість нелегально ввезеного товару. Відповідно, поки збут контрабанди буде можливий через зловживання спрощеною схемою оподаткування — вся «спрощенка» постійно буде під часто невиправданим тиском фіскальних / контролюючих органів та зрозумілою критикою зі сторони “білого” бізнесу на загальній системі оподаткування.
Паралельно, важливо відмітити, що на практиці – боротьба із можливістю реалізовувати контрабандні товари на внутрішньому ринку через ССО може мати більшу віддачу ніж нові програми бо боротьбі із корупцією на митниці / прикордонній службі. Оскільки, існуючий масштаб службових зловживань неможливий без підтримки відповідними політичними партіями, що “отримали” митницю в результаті міжфракційних домовленостей. Відповідно, дії Уряду по реальній протидії контрабанді – наштовхнуться на відповідну критику бенефіціарів контрабанди, медіа-атаки та блокування через судову систему будь-яких рішень, як це наразі відбувається із конкурсом на голову митної служби. В той же час, перехід до обов’язкового зберігання первинних документів, пояснюючих походження товару як не зашкодить добропорядним учасникам ССО, так і не буде сприйнята основними бенефіціарами контрабанди, як пряма загроза “бізнесу”.
Проблема незаконного перетину кордону стоїть в Україні на доволі високому рівні у зв’язку з довготривалою бездіяльністю центральных органів влади щодо даної лазівки. Корінь проблеми полягає в тому, що в прикордонних районах роками вибудовувалась ієрархічний розподіл влади за сферами впливу за тими чи іншими ділянками «кордону». Місцеве населення повністю інтегроване в налагоджені контрабандні схеми і для це один з основних «легких» способів заробітку, в результаті чого про співпрацю з державними службами для боротьби з контрабандою мова не йде. Для ілюстрації загострення ситуації варто згадати лише про скандал із так званим «приватним кордоном» на Закарпатті, коли прикордонна земля продавалась місцевою владою приватним особам під сільськогосподарське використання. Пізніше ці ділянки просто перетворились на перевалочні пункти контрабандистів, які захищені від прикордонників законодавством про приватну власність. А очікувати ордерів на обшук немає сенсу так, як контрабандного товару там уже не буде. Для боротьби з такою складною і інтегрованою системою ми пропонуємо запуск наступних кроків дій:
Також, важливо виділити інші види «зеленої» контрабанди в Україні, зокрема — морську. До прикладу, коли вантажний корабель заходить в територіальні води України, робить зупинку під час якої розвантажується невеличкими катери на 80-90% — і лише тоді заходить в порт. Така ситуація зумовлена тим, що на даний момент повноваження митних органів обмежуються лише портовою територією і поки судно не зайшло в порт — вони не можуть без особливих підозр взяти на контроль і провести перевірку. Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо наступне:
Дана схема контрабандного ввезення товарів на даний момент зав’язана на людському факторі, оскільки перевірка наявності та характеристики вантажу у транспортному засобі здійснюється працівниками митниці без будь якого зовнішнього контролю .
Для вирішення цієї проблеми необхідно продовжити обладнання усіх митних пунктів спеціальними сканерами, що перевірятимуть завантаженість транспортних засобів та вноситимуть відповідну інформацію в спеціальну єдину інформаційну систему, а також звірятимуть фактичну характеристику товару із тою, що декларується перевізником / імпортером. При прибутті ТЗ на регіональну митницю для розвантаження відбуватиметься повторна процедура сканування і перевірка чи не було зроблено підміни вантажу чи його відвантаження «в дорозі». Така база даних і принцип її функціонування — не дозволятиме працівникові митниці в односторонньому порядку сфабриковати результати сканування та їх звірення з транспортними документами. А такому випадку митник та особа, що перетинає кордон не мають особистого контакту і той же час митник односторонньому порядку не може ввести зміни в базу даних про результати сканування вантажу.
Перш за все, однорідність товару в транспортному засобі є підставою для визнання товару, що ввозиться – комерційним імпортом.
Наступними кроками для покращення існуючої системи мають бути:
1. Посилити контроль за переміщенням міжнародних поштових та експрес-відправлень від пункту пропуску на кордоні до сортувальної станції або місця міжнародного поштового обміну шляхом впровадження:
2. Запровадити такі додаткові критерії (умови) для отримання статусу експрес-перевізника та поштового оператора як:
3. Закріпити базові положення, якими запроваджуються використання виключно електронних реєстрів міжнародних поштових та експрес-відправлень, ідентифікація отримувачів, спрощення процедур декларування та сплати митних платежів, у тому шляхом використання веб-сервісів, надання експрес-перевізникам та поштовим операторам статусу податкових агентів.
4. Створення на центральному рівні програмно-інформаційного комплексу, з використанням якого здійснюється адміністрування посилок та накопичення відповідної інформації, а також здійснюється автоматизоване нарахування та сплата митних платежів тощо.
Держава повинна забезпечити умови та заключити договори з, хоча б, основними торговими партнерами та країнами із спільним кордоном на прикладі грузинського досвіду, про 100% обмін інформацією з країнами звідки імпортується, і куди експортуються товари (поки по даних питанню немає жодних успіхів через недовіру до нашої конфіденційності інформації) Це дозволить чітко бачити маску товарів, що мають прибути до нас в Україну та ефективно боротись з неправдивим декларуванням товарів, що переміщуються через митний кордон. Одночасно з цим мають працювати попередньо відмічені сканери для перевірки вантажу. За результатами сканування, якщо митник не може чітко зрозуміти який саме товар транспортується, відбуватиметься огляд вантажу самими митниками, для запобігання незаконного перевезення однотипних товарів.
Завантажити повну версію дослідження
Григорій Кукуруза, економіст Ukraine Economic Outlook
Сергій Ніколаєнко, економіст Ukraine Economic Outlook
Микола Лесик, економіст Ukraine Economic Outlook
ua-outlook.com.ua